Мистецтво. Ілюстрований довідник - Л. В. Сєрих, В. Г. Чуркіна, С. А. Мельник 2020

Творчі портрети українських митців

Образотворче мистецтво

Бекéтов Олексій Миколайович (1862—1941). Український архітектор і педагог. Творча спадщина О. Бекетова пов’язана переважно із Харковом. Місто прикрашають понад 40 будівель, зведених за його проектом: будівлі банків, зокрема Земельного (нині Харківського автотранспортного технікуму), приватний будинок купця І. Ігнатищева (нині Харківського художнього музею), Харківської бібліотеки ім. В. Короленка та ін. Також численні бекетівські пам’ятки можна побачити на вулицях Сімферополя, Алушти, Києва, Баку, Бєлгорода, Лубнів та багатьої інших міст.

Бíлас Михайло Якимович (1924—2016). Майстер декоративного мистецтва, який працював в художніх техніках аплікації, витинанки, килимарства, ткацтва та ін. Митець створив неповторні художні роботи, що збагатили скарбницю сучасного українського мистецтва: гобелени («Вечорниці», «Вечірня молитва», «Лісова пісня»), килими, міні-гобелени («Князі», «Наречені», «Весільні ворота», «Гуцули», «Гуцульська сім’я»), аплікації, вишиті килимки, серветки («Різдво»), ляльки. Його численні вишиті килими вельми різноманітні — це і тематичні композиції, присвячені побуту селян і природі Карпат, і широке звернення до орнаментальних народних мотивів.

Білокýр Катерина Василівна (1900—1961). Українська художниця, представниця народного декоративного живопису. Особливо характерними для Катерини Білокур є великі композиції без визначеного сюжету. Квіти — за поодинокими випадками — єдині мешканці її полотен, їхнє зображення — за межами класичного натюрморту чи пейзажу. Художниця старанно копіювала рослини з натури і водночас інтерпретувала по-своєму світ, в якому вони мусять існувати. Найвідоміші твори — «Квіти за тином», «Натюрморт» (із паляницею), «Берізка», «Кавун, морква, квіти», «Цар-колос», «Бурячок», «Піони», «Натюрморт з колосками і глечиком».

Бородáй Василь Захарович (1917—2010). Видатний український скульптор, автор відомого монументального твору, що став візитівкою Києва та України — пам’ятника засновникам Києва «Кий, Щек, Хорив і їхня сестра Либідь». В. Бородай є автором найвищої скульптури Європи — «Батьківщина-мати», яка увійшла до меморіального комплексу Національного музею історії України у Другій світовій війні. До творчого спадку митця належить чудова галерея творів станкової скульптури, серед яких портрети поета П. Тичини, композитора Л. Ревуцького, художниці Т. Яблонської та ін.

Голембієвська Тетяна Миколаївна (1936—2018). Українська художниця, педагог. Мисткиня працювала в побутовому, портретному, пейзажному жанрах і в жанрі натюрморту. У творчості Т. Голембієвська прагнула досягти гармонії природи та людських почуттів, її картини сповнені національної самобутності, вражають ясністю і лаконізмом композиції, відчуттям природи, образу українського народу. Найбільш відомі твори: «Розмова (Подруги)», «Свято врожаю», «Бузок», «Карпатські мотиви», «Крим», «Українські куманці».

Гончáр Іван Маркович (1911—1993). Скульптор, живописець, графік, етнограф, колекціонер. Працював у галузі станкової та монументальної пластики. Скульптурним творам Гончара притаманні сміливе моделювання форми, динамічні композиції, портрети — чітко окреслені характери. Вивчав етнографію і народне мистецтво, подорожував Україною. Популяризував українське народне мистецтво і культуру. Гончар створив цілу галерею портретів як простих українців, так і видатних історичних осіб й митців: «Шахтарочка», «Дід-пасічник», «Портрет матері», портрети оперного співака Б. Гмирі, письменників І. Котляревського, М. Старицького, козаків І. Ґонти, І. Сірка, М. Залізняка. Особливе значення у творчості митця посідає образ його видатного земляка — Тараса Шевченка. Саме Кобзареві І. Гончар присвятив низку творів: «Тарас-водоноша», «Молодий Тарас Шевченко», «Тарас Шевченко із сестрою», «Шевченко-художник», скульптурні портрети поета.

Городéцький Владислав Владиславович (1863—1930). Український та польський архітектор. До еміграції 1920 р. працював здебільшого в Україні. Його авторству в нашій країні належать 30 будівель, серед яких гімназії в Умані та Черкасах, київський римо-католицький костел Святого Миколая, будівля Національного художнього музею України, Караїмська кенеса у Києві, блакитний палац у Черкасах. Найвідомішим твором В. Городецького є славнозвісний будинок з химерами. Цю назву будинок отримав завдяки скульптурним прикрасам, тематика яких — тваринний наземний та підводний світи, сцени боротьби тварин, міфічні істоти.

Кавалерíдзе Іван Петрович (1887—1978). Український скульптор, кінорежисер, драматург, сценарист, художник кіно. У творчому доробку митця численні пам’ятники видатним особам: Тарасові Шевченку (Полтава, Ромни), Ярославу Мудрому та Григорію Сковороді (Київ), Богданові Хмельницькому (Чернігів). Як режисер Одеської та Київської кіностудій Кавалерідзе поставив багато художніх фільмів, серед яких «Наталка Полтавка» (1936), «Запорожець за Дунаєм» (1937), «Григорій Сковорода» (1959).

Пимонéнко Микола Корнилійович (1862—1912). Видатний український живописець, майстер жанрового і портретного живопису, педагог. У своїх творах митець яскраво відображав життя українського села, красу рідної природи. Темами картин художника стали народні звичаї, свята, сцени народного побуту, кохання. Серед найвідоміших творів М. Пимоненка — «Святочне ворожіння», «Колядки», «Великодня утреня», «Жниця», «Молодиця», «Весілля в Київській губернії», «Суперниці (Біля криниці)», «У похід (Проводи козаків)», «Ідилія», «Жертва фанатизму», «Жнива в Україні», а також чимало портретів своїх сучасників та членів родини.

Приймачéнко Марія Оксентіївна (1908—1997). Яскрава представниця «наївного мистецтва», одна з найвідоміших українських художниць. Вона дивовижно об’єднала у своїй творчості малюнок і живопис. Це - і живописна графіка, і графічний живопис водночас. За типологією роботи Приймаченко можна умовно поділити на сюжетні (фігурні), знакові, ритміко-орнаментальні. Центром її творчості були фантастичні звірі, квіти та сюжети із життя селян. Цей світ дуже простий, але багатий чистими барвами та виразними образами. Основу світосприйняття Марії Примаченко складає відчуття нероздільної цілісності природи, всього живого, сущого на Землі. Тому і бачила вона сенс свого життя — творити для людей, творити «людям на радість». Найвідоміші твори М. Приймаченко — «Дика ягничка», «Квіти за мир», «Павич, вогнехвостий птах», «Дарую український хліб усім людям на землі», «Осінь їде на коні», «Бичок», «Український сонях. Нехай людям радість несе й щастя в кожний дім, щоб був мир по всій землі».

Яблóнська Тетяна Нилівна (1917—2005). Українська художниця, викладач Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). На початку творчої діяльності мисткиню приваблювали теми праці, спорту, суспільного життя, але чимало робіт Т. Яблонської сповнені ліризмом, особливо присвячені темам материнства, дитинства, родини. Також глибиною образів вражають портрети й автопортрети художниці. Серед найвідоміших творів Яблонської — «Ранок», «Хліб», «Застудилася», «У парку», «Життя триває», «Перед стартом», «На вікні — весна», «Весілля».

Музичне мистецтво

Адамцéвич Євген Олександрович (1904—1972). Народний виконавець українських історичних пісень, композитор-аматор. Найприкметніша риса митця — творче бачення оспівуваних ним героїв, подій, ситуацій, уміння рельєфно передавати образи, які у кожному виконанні оживають перед слухачем, збуджують його уяву, примушують переживати разом із кобзарем. Найулюбленішим своїм поетом Є. Адамцевич називав Шевченка. Невипадково в його репертуарі було чимало пісень на вірші Тараса Григоровича: «Думи мої», «Вітер з гаєм розмовляє», «Плавай, плавай, лебідонько», «Ой три шляхи широкії». «Тарасова ніч». Загальновідомі пісні Адамцевича про Шевченка: «Зійшов місяць, зійшов ясний», «Сподівалися Шевченка», «На високій дуже кручі», «Розмова Шевченка з дубом». Найвідоміший твір Є. Адамцевича — славнозвісний «Запорізький марш».

Дичкó Леся (Людмила) Василівна (нар. 1939). Українська композиторка. Найбільше місце у її творчості посідає хорова музика, пов’язана з національною тематикою, характеризується розмаїттям жанрово-композиційних рішень і долученням до провідних стильових тенденцій сучасного музичного мистецтва. Серед творів мисткині відомі вокально-симфонічні поеми, створені за мотивами полотен «Весна» І. Левітана, «Лісові далі» І. Шишкіна, «Килим- літак» В. Васнецова. Кантата «Чотири пори року», написана для мішаного хору а cappella, складається з частин відповідно до пір року: «Весна» (на теми веснянок «Вийди, вийди, Іванку» та «Благослови, мати»); «Літо» («Ой петрівочка — мала нічка», «Ой нас чотири подруженьки»); «Осінь» (в основі обжинкові пісні «Дівка Явдошка», «Ой, на горі жита много», «Ой, ти, наше поле, зеленая доля»). Остання частина «Зима» — це народна сцена щедрування.

Косéнко Віктор Степанович (1896—1938). Український композитор, піаніст, педагог, музикант. В історію української музики митець увійшов, насамперед, як неперевершений композитор-лірик. Його творчість сповнена романтичними інтонаціями слов’янської музики і народної пісні. Його найвідомішим твором у галузі дитячої музики став альбом «24 дитячі п’єси для фортепіано». В. Косенко, перший в історії вітчизняного фортепіанного репертуару, залучив юного виконавця до сприйняття всіх 24 мажорних і мінорних тональностей (по кварто-квінтовому колу). Композитор майстерно добирав відповідно до задуманого образу тональність, що своїм колоритом допомагає його розкриттю. Показово, що назви п’єсам автор давав разом з дітьми, які жили по сусідству, і був задоволений, коли діти розуміли його задум.

Леонтóвич Микола Дмитрович (1877—1921). Відомий український композитор і хоровий диригент, громадський діяч, педагог. В історію вітчизняного мистецтва М. Леонтович увійшов як чудовий фольклорист. Провідним жанром Леонтовича є обробки народних пісень: «Гра в зайчика», «Гаю, гаю, зелен розмаю», «Дударик» та ін. Перлиною творчої спадщини митця став славнозвісний «Щедрик», відомий у світі як різдвяна колядка «Carol of the Bells».

Лúсенко Микола Віталійович (1842—1912). Видатний український композитор. Різнобічна діяльність М. Лисенка, який створив класичні зразки творів у різних жанрах, стала основою для розвитку національної професійної музики. Постать Лисенка в музичному мистецтві така сама велична, як постать Шевченка в літературі. Цікаво, що синтез творчості цих геніїв зумовив появу надзвичайно прекрасних шедеврів музичного мистецтва та сприяв уславленню літературної спадщини Кобзаря. Протягом майже усього творчого життя композитор Лисенко розвивав ідеї поета Шевченка в музиці. Великий цикл творів під назвою «Музика до Кобзаря» охоплює близько 100 композицій. Відомі опери композитора «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба» на сюжети однойменних літературних творів І. Котляревського та М. Гоголя. Українська малеча добре знає та полюбляє чудові образи героїв/героїнь народних казок, втілені в дитячих операх «Коза-Дереза», «Пан Коцький», «Зима і Весна».

Фільц Богдана Михайлівна (нар. 1932). Українська композиторка та музикознавиця. Фортепіанна музика Б. Фільц — це яскрава сторінка в сучасній українській інструментальній музиці. Характерними рисами її стилю є насичення фортепіанних п’єс фольклорним матеріалом, що творчо переосмислюється засобами, притаманними періоду імпресіонізму. В першу чергу, це — «Весняне рондо». У якості рефрену композиторка використала «Веснянку» («Ку-ку! Ку-ку! Чути в ліску») зі збірки Сидора Воробкевича. Б. Фільц є автором понад 400 творів. Значне місце серед них займають пісні для дитячих хорів — «Любимо землю свою», «Земле моя». У доробку композиторки твори для симфонічного оркестру «Верховинська рапсодія», п’єси для бандури, скрипки, хорові твори, солоспіви на слова Т. Шевченка, Лесі Українки, В. Сосюри, обробки українських народних пісень.