Порадник молодшого школяра - Жукова О. Є. 2019

Звуковий запис
Звуки й букви
Українська мова

Спілкуючись, ми користуємося певними звуками, з яких складаємо слова. Це звуки мовлення. На письмі звуки мовлення позначають певними буквами (літерами).

У більшості випадків в українській мові одному звукові відповідає одна буква, однак так буває не завжди.

Є букви, що позначають кілька звуків. Наприклад, літера ї передає сполуку звуків [й] та [і]:

Літера щ — поєднання звуків [ш] і [ч]:

Так само можуть позначати два звуки літери я, ю, є:

Навпаки, є звуки, на позначення яких використовуємо дві літери. Це такі звуки, як [дз], [дз'] і [дж]:

Буква ь (м'який знак) не передає звука, а лише вказує на м'якість попереднього приголосного: синь — си[н']

Звуковий запис

Для того щоб передати вимову слова, використовують звуковий запис, який точно відтворює звуковий склад слова.

· Звуковий запис беремо у квадратні дужки — [ ].

· Кожному звукові в ньому відповідає окремий знак — буква або їхнє поєднання.

· У слові обов'язково ставимо наголос: коровай — [коровáй], новий — [новúй], сісти — [сíсти]. Наголос не ставимо, якщо у слові один склад: день — [ден'].

· М'якість приголосних передаємо рисочкою зверху праворуч: тінь — [тíн'].

· Якщо приголосний звук довгий, то після нього ставимо двокрапку: туманний — [тумáн:ий].

Буває, що важко вимовляти якийсь звук або певне сполучення звуків. Щоб навчитися правильної вимови, використовують скоромовки, наприклад:

Вередували вереднички,

Що не зварили вареничків.

Не вередуйте, вередниченьки,

Ось поваряться варениченьки.

***

Ґава кличе до сніданку

Ґавенят своїх на ґанку.